Спеціально на прохання Євген Сойкін пишу
про індустрію розваг у Китаї. За традицією своїх блогів, писатимемо по пунктам,
для кращого розуміння і простоти читання.
1. Як
розважаються молоді китайці. Справа у тому, що китайці, як і усі азіати,
переконані трудоголики і основної справою (або єдиною) є робота, тому на
розваги у них часу небагато. Ми провели у Китаї 8 місяців і досить багато
спілкувалися із китайською молоддю. Та єдиною їх розвагою є караоке. Серйозно,
коли ми пропонували піти кудись розважитися, пропозиція була єдина – KTV. Це такі кафешки, поділені на окремі
кімнати, де збираються люди та співають у караоке. Багато хто, навіть, не п’є.
Якщо збираються чоловіки, то вони замовляють собі повій. Повії є двох рівнів:
посидіти на колінах і поцілувати у щічку або продовжити спілкування при свічах.
На нещастя, багато українок працює там саме у подібних ролях.
2. Бари
тільки входять у моду, тому у Піднебесній, навіть, у великих містах потрібно
пошукати вулицю барів, бо знайти бар поза нею майже нереально. Це такі довгі
вулиці, найчастіше у центрі біля парку або річки, вздовж яких розташовані лише
бари та ресторани. Та у таких закладах, найчастіше досить нудно, бо уявлення
про розваги у нас і у китайців досить неоднорідні. Вони можуть під живий рокешник
сидіти за столиками та грати у якусь дивну карточну гру або переписуватися у
китайській соціальній мережі із сусідом по столу.
3. Як я
вже писав у попередньому пості, у Китаї культ дітей. Тому багато розваг
спрямовані на задоволення саме цієї пристрасті. Тому поряд із баром, де бухає
молодь, може бути розташований маленький центр розваг для дітей. Із блекджеком
і феями. Та соєвим молоком з тофу. У будь-якому ресторані, кафе, парку, храмі,
тощо, ви зустрінете армію маленьких дітей, які будуть вам заважати розмовляти,
створювати хаос та бажання вистрибнути у вікно. Що дивно, що батьки зовсім не
проти взяти дітей у бар до 12 ночі. Тому не дивною є картина, коли у барі
опівночі з п’яними мужиками грає у більярд 10-ти річний хлопчик, а батько десь, перепрошую за натуралізм,
позбавляє організм від токсинів.
4. А
тепер про основну розвагу. Це шопінг та споживання. По усьому Китаю просто
неймовірна кількість різного роду магазинів, торгових центрів, ринків, кафе та
ресторанів. Вони постійно переповнені народом, який продає, купує, їсть, п’є та
просто ходить. Крім того у них є TaoBao. Інтернет
магазин, на якому в день здійснюються декілька сотень тисяч замовлень. Там
можна знайти все. Від голки до мануалу до виготовленню атомної бомби та подруги
на прокат.
5. Дорослі
китайці, найчастіше, до розваг ставляться скептично, тому лише грають у карти
та танцюють. Саме так, збираються у парках групами до декілька десятків осіб і
танцюють. Дуже весело спостерігати за шістдесятьма бабусями і дідусями, що
танцюють дивні танці під народну та сучасну музику. Та це дуже мило і вони
тримають себе у формі таким чином. Раніше у Китаї займалися кунг-фу, тепер
танцюють. Цивілізаційний прорив.
6. Стосовно
туризму, то, не кажучи про тисячі китайських туристів по усім відомим туристичним
місцям світу, у них дуже і дуже розвинений внутрішній туризм. Вхід до багатьох
туристичних зон, парків, музеїв для китайців вільний, а іноземці вимушені
платити у середньому 20-30 доларів. Погодьтесь, це занадто для задоволення
подивитися музей.
7. Серед
молоді надзвичайно популярні відео-ігри. Навіть, у найменшому містечку Ви
знайдете комп’ютерний клуб із надсучасними потужними комп’ютерами, де молодь
різного віку захоплено грає у Доту та китайський різновид Counter-Strike із мультяшними героями.
8. Цей
пункт для тих, хто подумує про бізнес у Китаї. Тут не потрібно довго думати.
Берете будь-яку ідею із Western culture, як вони це називають, і приїжджаєте впроваджувати її у Китаї. Там 1,5
млрд. населення помішаного на західній культурі і споживанні. Рай для
підприємця. Та перед цим прочитайте мій попередній пост про Китай.
Висновок: з
індустрією розваг у Китаї складно, тому що вони більше звикли працювати, ніж
розважатися. У них дуже відносне поняття відпустки. Для переважної більшості
відпустка доступна лише у період китайського нового року, тобто приблизно
місяць десь у районі лютого-березня-квітня. Залежно від місячного календаря.
Про чисто китайські розваги вони забули за часів комунізму, а сучасні ще не
зародилися, бо активне копіювання із Заходу тільки набирає обертів. Тому самі
китайці їздять розважатися до Гонг-Конгу. Парадокс.
Наприкінці
вставлю цитату з книги Олдоса Хакслі «Острів»:
«У Китаї ж хлопчики
і дівчатка існують не тільки для зміцнення держави, але просто є робочою силою
- для промисловості, сільського господарства, дорожнього будівництва. Отже,
Захід є Захід, Схід є Схід, але вони дуже скоро можуть зустрітися. На Заході,
злякавшись загрози зі Сходу, можуть вирішити, що хлопчики і дівчатка повинні
ставати не масовими споживачами, а гарматним м'ясом, і служити цілям зміцнення
держави. У той же самий час Схід, під натиском необтяжених товарами народних
мас, котрі сумують по Заходу, передумає і скаже, що хлопчики і дівчатка
потрібні як масові споживачі».
Пророк, не інакше.
Коментарі
Дописати коментар