Китай. Як потрапити, на чому їздити і де жити.

    Попри всі очікування, я таки отримав на своїй сторінці у фейсбуці відгук стосовно тем, які були б цікаві для читача. Вирішив піти шляхом від загального до конкретного. Та до всякого твору потрібна передмова. Тому сьогодні буде про те як ми туди потрапили, як ми отримували візи, як можна і потрібно пересуватися Китаєм та де жити.
     Я не хочу писати чому ми обрали Китай, тому що наші мотиви нікому нафіг нецікаві. Можу сказати хіба що про один: справа в тому, що Китай немаленька така країна і об'їхати її до біса складно:)
    Отже, про візи. Ми отримали туристичні візи на один місяць із Бішкека (столиці Киргизстану), заплативши 100 баксів і прочекавши тиждень, який витратили на подорож по цій, без перебільшення, прекрасній країні, туристичний потенціал якої не використовується, навіть, на 15 відсотків. А також познайомилися з прекрасними дівчатами, у яких зупинилися по каучсерфінгу. До цього намагалися отримати візу із Таджикістану, але, склалося переконливе враження, що ми були у них першими іноземцями, хто хотів зробити візу до Китаю. Тому на нас подивилися як на неврівноважених і відправили шукати щастя далі. Також, друзі відкривали візи з Казахстану та України без жодних проблем. Ціна питання 90-150 доларів. Звичайно, можна отримати візу самостійно, заплативши лише 60$ у посольстві, але зібрати необхідні документи самостійно майже неможливо, тому краще звернутися до агентств і уникнути зайвих проблем, бо якщо подати документи з грубими помилками чи занадто наполегливо просити візу, можуть поставити відмову у паспорт, з якою потрапити потім до Китаю буде непросто.

     Проте, якщо Ви плануєте залишатися у Китаї довше, то можна зробити собі бізнес-візу на один рік. Вартість такої візи із Гонконгу – 550 дол. США. Ця віза не дає дозволу тут працювати і у неї є певний строк дії одного в'їзду. Тобто, кожних 45, 60, 90 чи 180 днів (строк залежить від рішення консула), Ви будете змушені перетинати кордон із Китаєм. Можна тут же в'їхати назад. Для мандрівників це незручно, оскільки треба постійно думати про необхідність виїзду, що дещо обмежує свободу пересування.
     З України до Китаю літають літаки. Є два найдешевших варіанти: до Пекіну та до Гонконгу. Ціна до Пекіну в району 360 дол., до Гонконгу – 400 дол. Також потрапити до Китаю можна з Тайланду (квиток до Бангкоку – 300-350 дол.) та з Непалу (ціна до Катманду – 300-350 дол.) Проте щоб потрапити до Китаю з Непалу потрібно отримати додатковий дозвіл від Китайської влади та знайти собі туристичну групу, бо дорога лежить через Тибет, в якому діють специфічні правила перебування. Та, на мою думку, воно того варто, адже Ви проїдете через базовий табір Евересту на висоті 5000 тис. метрів над рівнем моря.
По Китаю можна пересуватися автобусами, потягами та літаками.

l  Автобуси дуже дорогі, проте швидкі і комфортні. Існують спеціальні автобуси для дальніх поїздок, в яких можна спати. На великі відстані ціна майже дорівнює літаку, тому ними варто користувати тільки для локальних поїздок.

l  Потяги є різних типів:

n  Сидячі

u  Жорсткі

u  М'які

n  Лежачі

u  Жорсткі

u  М'які

n  Швидкісні

   Ціна на ці потяги зростає у тому ж порядку, в якому я їх написав. Швидкісні коштують як літаки. Також є можливість їхати тисячу чи три тисячі кілометрів стоячи або сидячи на підлозі. Ми мали таку честь під час свят Середини Осені у минулому році. Їхали 11 годин, вєсєлуха була. Тепер ненавиджу китайські потяги. Тому маю попередити, сидячі китайські потяги – це п****ц (вираз для підкреслення безнадійності ситуації). Оскільки це найбюджетніший варіант пересування у принципі, то ви маєте великі шанси бути обпльовані, оббльовані чи вимазані  чимось. Власне, як і у наших електричках:)

Автостоп у Китаї ну дууууже своєрідний. Вони не мають жодного уявлення про такий спосіб пересування. За весь час у Китаї ми зустріли всього трьох китайців, які просто чули, що так взагалі можна. З підручників з англійської мови в університеті. Тому, якщо ви готові до тотального непорозуміння і дійсно складнощів у дорозі, то вам сюди. Але буде весело, обіцяю:)

Літаки. Це дуже непоганий транспорт усередині Китаю, якщо Вам потрібно рухатися на дальні дистанції. Ціни ледь трохи вищі від цін на потяги. Літаки мейд ін Чайна, тому прихопіть ікону або заповіт на матеріалі, що не горить. Жартую:)Ікони не рятують.

Пересуватися у містах досить зручно та швидко. Система міського транспорту дуже розгалуження. Вартість поїздки залежить від кількості зупинок, що Ви збираєтесь проїхати. Тому обов'язково встановлюємо додаток baidu map та ставимо на карті точки між місцями, де потрібно пересуватися. По-перше карта одразу покаже якими автобусами чи метро варто скористатися, а по-друге ви зможете показати цю карту водію і дізнаєтеся скільки коштує проїзд.

Останнє, що хочу розказати – це хостели, готелі та каучсерфінг. З хостелами та готелями проблема у тому, що не всі приймають іноземців. Точніше, більшість не приймає. Особливо у невеликих містах. Інколи, жоден. Тому треба брати адміністратора, йти разом до поліції та зареєструватися і тільки потім Вас поселять. Та якщо готель приймає іноземців, то чудово. Ціни дуже різні. У середньому – 20 дол. Так можна торгуватися. У готелі. Правильно. Я просто показував на телефоні ціну і не погоджувався на вищу, в решті решт вони зменшували ціну. Інколи, навіть, удвічі. Це у них так нормально.

Важливі поради при пошуку житла:

l  Перевіряйте наявність душу, навіть можна писати та уточняти, бо може виявитися, що він у іншому будинку за гроші

l  При кожному бронюванні переконайтеся, що вони поселяють іноземців. Не має бути напису «mainland citizens only».

l  Переконайтеся, що на гугл мапі стоїть правильна точка цього готелю чи хостелу. Для цього варто користуватися китайський аналогом гугл – baidu.com. Там все китайською, але інтуїтивно зрозуміло.

Тепер про кауч. З цим жодних проблем. По усьому Китаї ця фантастична штука працює на ура. Багато іноземців, але і немало китайців. Обирайте китайців, вони вас занурять у колоритну атмосферу. Це кльово. Але переконайтеся, що вони хоч на базовому рівні володіють англійською, бо буде біда.

Отже, всім щастя і гарних подорожей. Ніби нічого не забув. Якщо забув, то напишу ще. Наступний пост про людей у Китаї, чого треба остерігатися, а за що їх треба любити. Enjoy!